Прокручуйте

Про актора

Халаджи Дмитро Васильович — виконавець головної ролі Івана Сили.

Народився 19 квітня 1979 року в селищі Комсомольське Донецької області. Український спортсмен, чемпіон України з пауерліфтингу. Автор понад двох десятків силових рекордів, занесених до Книги рекордів України, Книгу рекордів Росії, Всесвітню Книгу рекордів Гіннеса.

Дмитро у школьному віці
Дмитро у школьному віці

Дмитро народився 19 квітня 1979 року в селищі Комсомольське Донецької області. Український спортсмен, чемпіон України з пауерліфтингу. Автор понад двох десятків силових рекордів, занесених до Книги рекордів України, Книгу рекордів Росії, Всесвітню Книгу рекордів Гіннеса.

У віці 4 років отримав опіки, перекинувши на себе чайник з окропом, при цьому було ушкоджено 45 % тіла. Дмитро переніс 7 операцій і 12 переливань крові, лікарі не вірили, що хлопець зможе ходити – його визнали інвалідом з дитинства, тож він і донині перебуває на обліку як людина з обмеженими фізичними можливостями.

З 10 років займався боротьбою, потім дзюдо, самбо, рукопашним боєм, армрестлінгом та гирьовим спортом.

У 15 років став чемпіоном України з рукопашного бою. Пізніше здобув титул чемпіона України з народної боротьби, звання «Найсильнішого у Донбасі», зрештою став рекордсменом Книги рекордів Гіннеса України та Росії.

Дмитра часто запрошують на міжнародні конференції і семінари, які проводяться на базі Донецьких медичних установ, аби він поділився з медиками і пацієнтами власними методиками, що допомогли йому подолати важку недугу, від якої він колись страждав.

Дмитро Халаджі в 2011–2012 рр. працював у США (цирк «Ринглінг Бразерс»). З гастролями побував в 41 штаті.

Влітку 2012 року отримав пропозицію зіграти головну роль у фільмі «Іван Сила». Заради зйомок призупинив контракт з американським цирком.

Має власну циркову програму і гастролює Україною та країнами світу. Вільного часу практично не залишається. «Увечері тільки й встигаю книгу почитати і щось з літературних начерків зробити — я ж пишу про циркових артистів, силачів і богатирів минулого», — каже Дмитро.

Брав участь у кулінарному шоу «Шеф-кухар», готував борщ. Це одна з його улюблених страв. Утім, на кухні зазвичай господарює дружина Дмитра Інна, з якою вони разом виховують доньку Настю.

 

Дмитро Халаджи про себе і про фільм «Іван Сила»:

  • Що буду сильним, знав ще до шкільного дитинства. Бабуся вчила читати не по  «Букварю», а по книзі «Билини». Кумиром моїм і сьогодні залишається напівказковий герой Ілля Муромець. Напевно, це і визначило мою долю. Коли мені було чотири роки, я отримав опік 35% тіла, і в якийсь момент навіть відставав у фізичній силі від однолітків. Проте я був сильнішим за ровесників духовно. І хотілося мені бути ще сильнішим. Ось я і став.
  • З радістю і задоволенням знявся у фільмі «Іван Сила» — зіграв роль Івана Фірцака. Ця стрічка не тільки розповідає про долю цього циркача, одного з найсильніших людей XX століття — в картині представлено збірний образ більшості наших циркових атлетів, тісно сплетені різні фрагменти з життя Івана Піддубного, Івана Заїкіна, Івана Шемякіна, Івана Фірцака…
  • Вперше про Івана Фірцака дізнався ще у дитинстві, коли прочитав публікацію в газеті «Радянський спорт» і був доволі збентеженим, вважаючи, що знаю біографії всіх наших атлетів різних часів. Саме завдяки Івану Фірцаку я багато чому навчився.
  • Уявляєте, в Європі існує два музеї Фірцака, а у нас, в Україні, про нього майже ніхто не чув!
  • Це кіно каскадерське, трюкове, тому доводилося працювати, як і в цирку: всі силові трюки, які там є, зняті без всякої підстраховки і монтажу. Наживо. У зйомках було задіяно багато українських каскадерів і спортсменів — чемпіонів світу з силового атлетизму та пауерліфтингу.У фільмі все по-справжньому! Безліч різних силових трюків. Наприклад, якщо в цирку мене за чотири виступи автомобіль переїжджає чотири рази, то на зйомках, перш ніж відзнято потрібний дубль, — усі п'ятнадцять.
  • Я був ще підлітком, коли мені потрапила до рук книга Шапошникова «Російська сила, або Секрети атлетизму». Там зібрано величезну кількість старовинних систем тренувань. По них і почав займатися, щось доповнював, щось удосконалював. Тоді ж дізнався і про Івана Фірцака, ім'я якого на довгі роки незаслужено кануло у небуття. Ці системи розроблені в кінці XIX — на початку XX століття. Тоді силовий спорт — важка атлетика і боротьба — йшли пліч-о-пліч з цирком, на його арені проходили змагання, демонструвалася фізична сила. З цирку вийшла величезна кількість видів спорту: та ж акробатика, художня гімнастика, важка атлетика, вільна боротьба — все це дітище цирку!
  • Тренування у мене — специфічної ізометричної форми. Наприклад, береш дуже товстий ланцюг і намагаєшся його розірвати. Такі ось начебто даремні зусилля в результаті і дають фізичну силу. Найчастіше ціпок врешті-решт рветься. 
  • Мені і моїй родині пропонували (і пропозиція все ще в силі) американське громадянство. Але в Штатах мені щодня снилася Батьківщина. Людина, яка не перебувала тривалий час за кордоном, мене не зрозуміє. Вдома і стіни допомагають.
  • Сила закладена в мене генетично. Мій прадід теж був цирковим атлетом. З номером «боротьба з ведмедем» навіть у Петербурзі перед Миколою II і його сім'єю виступав. За спогадами бабусі, царю дуже сподобалося, і він нагородив артиста сторубльовкою. Прадід заробив в цирку хороші гроші, повернувся в село, зайнявся господарством. Але грянула революція, громадянська війна, розкуркулення — і його відправили до Сибіру. Дещо подібне трапилося в житті і з Іваном Фірцаком.
  • Харчуватися намагаюся домашніми продуктами: домашні яйця, сало, сметана, сир, молоко — у день випиваю три-чотири літри. Кращий допінг для мене — молоко.

Побив рекорди легенд Еллади і Британії

У  «бойовій формі»  Дмитро Халаджи при зрості 185 см важить 120 кг. Граючись, зі своєю фірмовою посмішкою «ласкавого термінатора», розриває сталеві ланцюги, гне підкови і згортає у вузли залізні ломи.

Йому вдалося відразу на 10 кг побити рекорд легендарного античного силача Бібона, який мізинцем піднімав 152-кілограмовий камінь.

За Дмитром залишається поки й інше фантастичне досягнення  — «Чортова кузня»  — на його грудях кувалдами розбили три бетонних блоків вагою 700 кг, і при цьому Дмитро лежав на вістрях цвяхів!

Вичитавши, що триста років тому британець Томмі Тофіана зумів підняти три бочки з водою (вертикально одна на одній) загальною вагою 800 кг, Халаджі вже в наші дні переписав це досягнення на своє ім'я, піднявши трубу вагою 860 кг, а потім і на всі 1022 кг:  «Отримай, Британіє, і розпишися!».

 

Після таких неймовірних трюків згинання зубами 23-міліметрового арматурного прута, забивання долонею п'яти цвяхів через лист металу (0,7 мм) в 4-сантиметрову дошку вже сприймаються публікою як пустощі для силача…

«Про Івана Фірцака, якого я зіграв у стрічці, знаю давно. Багато років тому прочитав про нього статтю в журналі «Радянський спорт». На жаль, зараз його ім'я незаслужено забуте, і сучасне покоління мало що про нього знає або ж взагалі нічого не чуло. В кіно сподобалося зніматися. Допомагало те, що у мене є досвід виступів перед великою аудиторією. Фактично мені потрібно було грати самого себе, тобто циркового атлета.

Головний посил фільму — духовне і патріотичне виховання молоді. Чомусь у нас так виходить, що прикладів для юного покоління в історії нашої країни безліч, але ми їх не помічаємо. Найчастіше звертаємо увагу на чужих героїв. Але нам потрібно згадувати про своє, національне надбання».